ВПЛИВ ПОШИРЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ НА ДИНАМІКУ ЧАСТКИ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ У ДОДАНІЙ ВАРТОСТІ ПРОВІДНИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Main Article Content
Анотація
Стаття присвячена емпіричній перевірці двох вихідних гіпотез. Перша з яких передбачає, що поширення малого бізнесу в українській економіці здатне змінити умови розподілу факторних доходів на користь найманих працівників. Друга – що саме такі зміни розподілу факторних доходів (що виражається через зростання частки витрат на оплату праці в складі валової доданої вартості, генерованої провідними видами економічної діяльності) сприятимуть зростанню суспільної ефективності економічної діяльності.
У статті досліджено процеси реалізації потенціалу малого бізнесу щодо пом’якшення негативних суспільних наслідків погіршення макроекономічної ситуації в країні. Визначено внесок малого бізнесу в динаміку частки оплати праці в складі доданої вартості по основних видах економічної діяльності та оцінено відповідність зазначеного внеску потенціалу малого бізнесу щодо поліпшення реалізації інтересів найманих працівників у відносинах первинного розподілу факторних доходів.
Для виділення впливу структурних зрушень на загальні (по секторам великого і малого бізнесу) показники використано метод «зважених різниць», що використовується для виділення внеску процесів, що відбуваються в певному секторі (складовій частині об’єкта дослідження) в динаміку відносної характеристики відповідних процесів по усьому об’єкту дослідження. Метод трансформований за авторською методикою для того, щоб включити до розрахунків значення якісного показника за звітний, а не за базовий період. Це дозволяє оцінити внесок якісних змін, що відбуваються в секторах малого і великого бізнесу в динаміку середніх характеристик розподілу факторних доходів по провідних видах економічної діяльності в українській економіці.
Отримані результати досліджень не підтвердили першу гіпотезу та дозволили обґрунтувати висновок, що саме по собі поширення малого бізнесу (яке не супроводжується якісними змінами ролі людського ресурсу та поліпшенням умов його відтворення) не дозволяє розраховувати на поліпшення умов доступу найманих працівників до головного джерела кваліфікаційної, професійної та соціальної мобільності – високих трудових доходів.