ПЕРСПЕКТИВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ДИСБАЛАНСІВ В УКРАЇНІ
Main Article Content
Анотація
Зазначено, що тригером виникнення фінансової нестабільності є накопичення фінансових дисбалансів, поширення яких призводить до збільшення вразливості фінансової системи, порушення її стійкості та зниження рівня фінансової безпеки. Окреслено спільні риси, відмінності та взаємозв’язки між фінансовими дисбалансами, фінансовою стійкістю, фінансовою нестабільністю, фінансовою крихкістю, фінансовою безпекою, фінансовою кризою.
Визначено основні індикатори оцінювання рівня наявних фінансових дисбалансів і розроблення комплексу заходів щодо врегулювання диспропорцій у вітчизняній фінансовій системі з урахуванням європейського досвіду. Узагальнено вітчизняну практику виявлення фінансових дисбалансів, що дало змогу обґрунтувати висновки щодо неефективності використовуваних в Україні методик, які дозволяють ідентифікувати лише вже наявні загрози у фінансовій системі. Розглянуто досвід європейських країн, де поширена практика ідентифікації потенційних сигналів фінансової розбалансованості, зокрема задля виявлення диспропорцій в економіках країн ЄС затверджено Процедура макроекономічних дисбалансів. Визначено основні індикатори оцінювання рівня наявних фінансових дисбалансів. Виявлено суперечливі аспекти застосування Процедури макроекономічних дисбалансів у країнах ЄС. Зазначено, що необхідність забезпечення фінансової стабільності є першочерговим завданням економічної політики кожної держави, адже стабільна фінансова система має здатність обмежувати й усувати диспропорції за допомогою механізмів самокоригування, перш ніж вони призведуть до виникнення кризи. Запропоновано першочергові напрями розбудови системи державного регулювання фінансових дисбалансів в Україні: законодавче забезпечення комплексного і систематичного моніторингу фінансових диспропорцій; підготовка потрібного масиву статистичної інформації; делегування повноважень із оцінки фінансових дисбалансів і розроблення заходів щодо їх регулювання підрозділу установи державної влади.