ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ І ТЕРИТОРІАЛЬНА КОНСОЛІДАЦІЯ В УКРАЇНІ ЯК НОВІТНІ ТРЕНДИ ГЛОБАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

Анотація

Присвячено дослідженню передумов та актуальності реформи децентралізації і зміни адміністративно-територіального устрою країни. Визначено головні причини, що обумовили необхідність реалізації реформи в Україні: надмірна подрібненість територіальних громад, дотаційність місцевих бюджетів, спрямування значної частки фінансових ресурсів на утримання апарату управління, деградація сільських територій, відсутність ініціатив з боку місцевих органів самоврядування. Відображено результати соціологічних досліджень щодо обізнаності українців про реформу децентралізації, їхніх очікувань та оцінки результативності її реалізації на території України. Визначено, що серед головних проблем/перешкод у реалізації реформи децентралізації респонденти виділяють: фінансові перекоси; недосконалість законодавчої бази; відсутність чіткого розмежування повноважень між райдержадміністрацією, районними радами та ОТГ; необхідність дотримання задекларованих даних; недостатня обізнаність у питаннях децентралізації; відсутність домовленостей усередині громад; політичні процеси. Досліджено етапи реалізації адміністративної реформи в Україні згідно із законодавством України. Визначено перший етап, що передбачає передання частини повноважень держави на найнижчий адміністративно-територіальний рівень — новоствореним об’єднаним територіальним громадам (ОТГ). На другому етапі реформування передбачається створення адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня — префектур (повітів чи округів), які надаються управлінські повноваження. Третій етап реформи передбачає формування третього регіонального рівня АТУ країни. Показано переваги, проміжні результати реформи в контексті проблемно орієнтованої спрямованості, визначено перші наслідки реформи, що відобразились, перш за все, у зростанні фінансового потенціалу території та зміцненні ресурсної бази місцевих бюджетів. Досліджено напрями використання фінансових ресурсів об’єднаними територіальними громадами. Акцентовано увагу на зміні курсу від споживацької позиції (очікування дотацій з районного чи обласного бюджетів) до намагань створити ефективний управлінський апарат і спрямувати кошти на розвиток громад, здійснювати аналіз витрачання бюджетних коштів та упереджувати випадки неефективного чи нераціонального їх використання.