БЮДЖЕТНІ ОСВІТНІ ВИДАТКИ I ВИТРАТИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ЯК ФАКТОР ДОСТУПНОСТІ ОСВІТИ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Article Sidebar
Надіслано: 26-11-2020
Опубліковано: 30-06-2021
©, Авторські права належать авторам.
Ця стаття опублікована відповідно до стандартів відкритого доступу та розповсюджується за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY 4.0), яка дозволяє необмежене використання, розповсюдження та відтворення змісту на будь-якому носії, за умови зазначення оригінального автора та джерела.
Main Article Content
Анотація
Анотація. Cтаття містить апробацію аналітичних прийомів, призначених для оцінки внеску бюджетних секторів соціальних галузей економіки в динаміку добробуту домогосподарств.
Оскільки реальні масштаби споживання благ, що надаються безоплатно, підлягають лише умовній оцінці (за обсягами ресурсів, витрачених на їх створення), ми оцінюємо внесок бюджетного сектору освіти у добробут домогосподарств опосередковано: через динаміку попиту на послуги комерційного сектору освіти. Ми виходимо з гіпотези про взаємозамінність благ, що домогосподарства одержують від бюджетного і комерційного секторів освіти. Для емпіричної перевірки цієї гіпотези досліджується функціональний зв’язок між масштабами ресурсного забезпечення бюджетного сектору освіти і попитом домогосподарств на блага, що постачає комерційний сектор цієї галузі.
Для дослідження такого функціонального зв’язку оцінено параметри функції, де залежна змінна — базисні темпи зростання фізичних обсягів споживання благ, що постачає українським домогосподарствам комерційний сектор освіти. Факторні змінні — базисні темпи зростання реальних ресурсів комерційного і бюджетного секторів української освітньої галузі. За логікою побудови ця модель аналогічна моделі Воркінга, але не передбачає логарифмічної форми представлення значень факторних змінних, бо і пояснюючі, і залежні змінні виражені в темпах зростання, що значно підвищує вірогідність гіпотези про лінійний характер зв’язку і сталість у часі абсолютних приростів значення залежної змінної.
Модель Воркінга активно застосовувалась для пояснення залежності змін у структурі споживання від доходів домогосподарств до того, як була розвинута в роботах Тейла, який інкорпорував до моделі терм для відображення впливу відносних цін. Ми звернулись до первинної форми моделі Воркінга, бо додаємо до неї чинник, характер зв’язку якого з масштабами споживання аналогічний характерові впливу загальних доходів домогосподарств.
Результати моделювання емпірично не підтвердили наявність оберненого зв’язку між розширенням ресурсного забезпечення бюджетного сектору освіти і темпами зростання обсягів споживання благ, що постачає комерційний сектор галузі. Водночас виявлено ознаки того, що протягом ретроспективного періоду, розширення ресурсного забезпечення бюджетного сектору освіти супроводжувалося зростанням тиску на ресурсні можливості комерційного сектору: спостерігається ефект витіснення, відомий у макроекономіці стосовно державних і приватних інвестицій.
Ми не отримали емпіричного підтвердження здатності бюджетних витрат заміщати споживання благ, створюваних комерційним сектором освіти в Україні. Обидва сектори освіти вимушені функціонувати в режимі дефіциту ресурсів і несприятливої динаміки ресурсного забезпечення, що створює загрози розмивання якості освітніх послуг і підриває фундаментальні основи комерційного фінансування освіти: зв’язок «витрати на освіту – зростання доходів».
Суспільні результати функціонування і бюджетного і комерційного секторів освіти явно погіршуються через хронічно негативні тенденції ресурсного забезпечення. Зростання суворості умов фінансування освіти як за рахунок доходів домогосподарств, так і за рахунок коштів бюджету, настільки обмежує вибір споживачів, що отримані нами результати коректніше трактувати як форми адаптації до негативної динаміки добробуту, а не як прояв раціонального вибору споживачів. Саме в такому контексті ми трактуємо і відсутність ознак ставлення домогосподарств до благ, що постачаються комерційним сектором освіти як до благ розкоші: протягом ретроспективного періоду питома вага видатків на освіту в складі доходів домогосподарств скорочується. Це вираження вкрай низьких економічних можливостей, а не споживчих уподобань українських домогосподарств, які вимушені витрачати близько половини своїх індивідуальних споживчих витрат на задоволення першочергових потреб (їжа і комунальні послуги).
Ключові слова: соціальні галузі, освіта, бюджетні витрати, доступність благ, комерційний сектор, бюджетний сектор, масштаби споживання.
Формул: 2; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 20.
Article Details
Посилання
Nagarajan, N., Vanheukelen, M. (1997). Evaluating EU expenditure programs: A guide. Ex post and Intermediate Evaluation Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities.
Weiss, C. H. (1998). Evaluation: Methods for studying programs and policies. Upper Saddle River: Prentice Hall.
Chelimsky, E., & Shadish, W. (1997). The coming transformations in evaluation, Evaluation for the 21st century: A Handbook. Thousand Oaks: Sage Publications Inc.
Krause, D. R. (1996). Effective program evaluation: An introduction. Chicago: Nelson-Hall.
Productivity Commission. (2015). Efficiency in Health. Commission Research Paper.
Batare, S. (2012). Efficiency of Public Spending on Education. Public Policy and Administration, Vol. 11, 2, 171—186.
OECD. (2010). Health care systems: Getting more value for money. OECD Economics Department Policy Notes, 2.
Research to Reduce Cost and Improve the Quality of Health Care. (2001). Rockville, MD: Agency for Healthcare Research and Quality.
Muhammad, A., Seale, J. L. Jr., Meade, B., & Regmi, A. (2011, March). International Evidence on Food Consumption Patterns: An Update Using 2005 International Comparison Program Data. TB-1929. Washington: U. S. Department of Agriculture, Economic Research Service.
Clements, K. W., Wu, Y., & Zhang, J. (2005). Comparing international consumption patterns. Empirical Economics, 31 (1). doi:10.1007/s00181-005-0012-y.
Seale, J. L. Jr., & Regmi, A. (2006). Modeling international consumption patterns. Review of Income and Wealth. Series 52, 4, 603—624.
Acemoglu, D., & Pischke, J.-S. (1999). The structure of wages and investment in general training. Journal of Political Economy, 107, 539—572. doi:10.3386/w6357.
Yang, X., & Huang, W. (2017). Human capital investment inequality and rural-urban income gap: evidence from China. Advances in Pacific Basin Business Economics and Finance. Bingley: Emerald Publishing Limited.
Bleakley, H. (2010). Health, human capital, and development. Annual Review of Economics, 2. doi:10.1146/annurev.economics.102308.124436.
Bloom, D., & Canning, D. (2003). Health as human capital and its impact on economic performance. Geneva Papers on Risk
and Insurance, 28 (2).
Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. (2018). Vytraty ta resursy domohospodarstv Ukrainy (2000—2017 roky) [Expenditures and resources of households in Ukraine (2000—2017)]. Retrieved from www.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian].
Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. (2018). Vitraty zvedenogo biudzhety Ukrainy (2000—2017 roky) [Expenditures of the consolidated budget of Ukraine (2000—2017)]. Retrieved from www.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian].
Working, H. (1943). Statistical Laws of Family Expenditure. Journal of the American Statistical Association, 38, 43—56.
Theil, H. (1987). The econometrics of demand systems. Applied demand analysis: Results from System-Wide Approaches.
H. Theil, K. W. Klements (Eds.). Cambridge, MA: Ballinger Press.
Chai, A., Rohde, N., & Silber, J. (2014). Measuring the diversity of household spending patterns. Journal of Economics Surveys, 29 (3). doi:10.1111/joes.12066.