ФАКТОРИ ГЕНДЕРНОГО РОЗРИВУ В ОПЛАТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Анотація

Анотація. На ґрунті результатів вибіркового обстеження, проведеного серед працівників українських енергетичних компаній протягом четвертого кварталу 2020 року
в рамках гранту, наданого ESP USAID, оцінено розміри і фактори гендерного розриву
в заробітній платі в українській енергетиці та поширення цього явищ серед різних професій. Основними детермінантами розмірів заробітної плати розглядались освітній рівень (респонденти були розділені на чотири групи за цим критерієм), стаж роботи на підприємстві (п’ять груп) і позиція респондента у кваліфікаційній ієрархії компанії (усі респонденти ідентифіковані за належністю до одного з восьми кваліфікаційних рівнів).

Отримані результати свідчать про те, що провідним чинником гендерного розриву
в оплаті праці в українській енергетиці є нерівномірний доступ жінок і чоловіків до набуття характеристик, потрібних для збільшення заробітної плати. Зокрема, нерівність у розподілі загальної кількості респондентів жіночої і чоловічої статі між кваліфікаційними рівнями (середній рівень кваліфікації жінок становить 4,8 проти 5,4 для чоловіків).

Частка гендерного розриву, обумовлена неоднаковою оплатою аналогічної праці жінок і чоловіків (відмінності в оплаті жінок і чоловіків, які мають аналогічні характеристики досвіду, кваліфікації та складності роботи) локалізується на нижчих кваліфікаційних рівнях (з ІІ до IV). Частка розриву, обумовленого нерівністю доступу до високооплачуваної праці, проявляється у відсутності жінок на найвищому (VIII) кваліфікаційному рівні, явній перевазі чоловіків на VII кваліфікаційному рівні та помітному переваженні на третьому кваліфікаційному рівні, працівники якого одержують більшу компенсацію, ніж зайняті на V та VI кваліфікаційних рівнях. Відповідно, провідним чинником гендерного розриву в оплаті праці є переважання чоловіків на трьох найбільш високооплачуваних кваліфікаційних рівнях.

Локалізація відмінностей в оплаті аналогічної праці жінок і чоловіків на нижчих рівнях кваліфікаційної ієрархії, а також ослаблення такої нерівності зі збільшенням досвіду працівників свідчить про те, що проблема гендерної нерівності більше притаманна сегментові «периферійної» зайнятості. У міру зростання кваліфікації та досвіду (відповідно, цінності працівників для роботодавця) проблема гендерної нерівності в оплаті праці стає менш помітною. Однак чисельність жінок, які досягають того рівня кар’єрного зростання, коли гендерна нерівність майже не спостерігається, суттєво менша за чисельність чоловіків.

Ключові слова: гендерний розрив в оплаті праці, непояснена частка гендерного розриву, професійно-кваліфікаційні групи, нерівність доступу до високооплачуваної роботи, енергетика.

Формул: 0; рис: 3; табл.: 1; бібл.: 15.