ІНСТИТУЦІЙНА СТІЙКІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ВИКЛИКІВ І ЗАГРОЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ УКРАЇНИ

Анотація

Метою роботи є дослідження теоретичних засад і практичних аспектів обґрунтування особливостей та виявлення проблем інституційної стійкості державного управління в умовах посилення економіко-правових викликів і загроз фінансово-економічної та суспільно-політичної кризи України. На підставі одержаних результатів дослідження можна стверджувати, що в умовах посилення фінансово-економічної та суспільно-політичної кризи спостерігається загострення негативного впливу економіко-правових викликів і загроз, що істотно розбалансовують інституційну стійкість державного управління. У статті проаналізовано основні наукові підходи щодо визначення сутності інституційної стійкості державного управління; виявлено основні чинники, які найбільш деструктивно впливають на систему державного управління; визначено найбільш вагомі проблеми інституційної стійкості державного управління та з’ясовано, що вони посилюють свій дестабілізуючий вплив у період загострення економіко-правових викликів і загроз фінансово-економічної та суспільно-політичної кризи. Проведено емпіричні оцінювання Інтегрального показника державного управління в Україні за період 2018-2021 рр. за такими субіндексами як «реалізація права голосу в державі та підзвітність», «ефективність уряду», «політична стабільність та відсутність насильства», «якість законодавства», «верховенство закону» та «контроль корупції», унаслідок чого встановлено їхні критичні значення, що призводять до істотного розбалансування системи державного управління, до поглиблення суспільної напруги та до загострення кризових ситуацій. Запропоновано основні заходи підвищення інституційної стійкості державного управління, серед найбільш вагомих із яких є формування спеціального механізму прогнозування ризиків, загроз і небезпек для системи державного управління з урахуванням кризових станів та посилення фінансово-економічних і суспільно-політичних викликів; удосконалення чинного вітчизняного законодавства та його гармонізація з нормами європейського й міжнародного права; розроблення ефективного механізму боротьби з корупцією та його законодавча регламентація.