ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Анотація

Метою роботи є дослідження стану й результатів державного управління фінансовим забезпеченням сфери охорони здоров’я в Україні. Методологічною основою статті є діалектичні методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, критичного аналізу, методу узагальнення, логічного абстрагування, методу порівняння, абстрактно-логічного й статистичного аналізу. Указано на необхідність розширення державного управління фінансовим забезпеченням галузі поза функцією розподілу бюджетних ресурсів: на регулювання всіх аспектів охорони здоров’я, на нормативно-правове забезпечення охорони здоров’я, на контроль фінансових потоків і відповідність медичних послуг критеріям якості, на стимулювання медичних працівників тощо. Зазначено, що одна з основних проблем державного управління фінансовим забезпеченням охорони здоров’я – нестача бюджету – потребує задіяння всіх заходів для консолідації наявних ресурсів і можливостей для належного ресурсного забезпечення медичної галузі, поєднання зусиль суб’єктів усіх форм власності, усіх джерел для фінансування невід’ємної складової національної безпеки – сфери охорони здоров’я. Указано, що проблеми з бюджетуванням охорони здоров’я в Україні призводять до зростання ризиків погіршення стану здоров’я населення й дають підстави прогнозувати зростання частки власних коштів в обсязі фінансування галузі, що призведе до збільшення обсягів нелегальної оплати медичних послуг і до погіршення показника платоспроможності населення. Зазначене формуватиме новий рівень проблем – посилення соціальної напруги.
Запропоновані напрями збільшення ефективності державного управління фінансовим забезпеченням. Доведено низький рівень стимулювання медичних працівників, зокрема лікарів, заробітною платою, що поглиблює проблему надання якісних медичних послуг. Запропоновано запровадження регіональних структур, аналогічних Clinical Commissioning Group, які мають стати механізмом регіональної диверсифікації бюджетних коштів, спрямованих на охорону здоров’я, координацію фінансових ресурсів громад і приватних коштів тощо. Запропоновано розширення державно-приватного партнерства, застосування комплексних заходів державного управління для стимулювання розвитку приватних медичних закладів як резерву для надання медичних послуг у кризових умовах. Запропоновані конкретні заходи збільшення ефективності державного фінансового забезпечення галузі.