КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СТІЙКІСТЮ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ: ПРИКЛАД УКРАЇНИ

Анотація

Світовому досвідові функціонування освіти у воєнний час приділено недостатньо уваги, що робить тему дослідження актуальною. В Україні з 2014 по 2022 рік стали очевидними ключові напрями трансформації освітнього менеджменту, що продемонструвало стійкість системи освіти в найскладніші моменти повномасштабної війни. Мета дослідження – вивчення українського досвіду управління освітою та її стійкості у воєнний час. Комплексний огляд літератури дав змогу авторам уточнити визначення організаційної стійкості в системі освіти й запропонувати динамічну модель, що окреслює її компоненти та етапи розвитку в умовах кризи.
Проведено аналіз різних освітніх індикаторів, які виявили закономірності управлінського впливу на підтримку інфраструктури, зокрема шляхом покращення фінансування, упровадження нових інструментів і технологій, розширення переліку форм навчання, досягнення ефективності навчання. Математичне моделювання підтвердило кореляцію між забезпеченням шкіл захисними укриттями та переходом учнів на денну форму навчання, який став більш активним. Загалом дослідження функціонування системи освіти України в умовах тривалого воєнного часу показало, що ключовим фактором забезпечення її стійкості до нових викликів є, насамперед, гнучкість та адаптивність освітнього менеджменту. Вирішальний вплив на формування людського капіталу та економічні перспективи країни має також системна трансформація підходів до ухвалення рішень та інструментів управління, спрямованих на забезпечення безперервної діяльності й стратегічного розвитку освіти.
Практичне значення дослідження полягає в узагальненні досвіду управління освітою та її стійкості у воєнний час із можливістю використання в інших державах у надзвичайних ситуаціях.