ФІНАНСОВО-ІНСТИТУЦІЙНА СТІЙКІСТЬ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я: ЕВОЛЮЦІЙНІ ТА ПРОСТОРОВО-ЧАСОВІ ПАТЕРНИ

Анотація

Забезпечення довгострокової стійкості систем громадського здоров’я вимагає не лише інституційних реформ, а й надійного та справедливого фінансування. Це завдання набуло особливої актуальності в умовах прискореного демографічного старіння, зростання вартості медичних послуг і повторюваних глобальних криз, зокрема пандемії COVID-19. Війна в Україні додатково оголила вразливість систем охорони здоров’я. У дослідженні проаналізовано фінансові та інституційні траєкторії 11 європейських країн (Швейцарія, Нідерланди, Мальта, Італія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швеція, Португалія, Люксембург, Україна) протягом 2000–2024 років із метою з’ясування, як моделі фінансування формують стійкість систем громадського здоров’я. Використовуючи набір фінансових показників (поточні витрати на охорону здоров’я на душу населення; їх частка у ВВП; частка уряду в загальних витратах; обсяги приватних і домогосподарських витрат; державні витрати на охорону здоров’я на душу населення; ВВП на душу населення за ПКС) у поєднанні з інституційними, кадровими та результативними метриками, ми задокументували значні та стійкі міжкраїнні відмінності. Виявлено суттєві диспропорції у фінансуванні: заможні країни стабільно витрачають більше та покладаються на сильніші державні внески, а країни з обмеженими ресурсами, зокрема Україна, демонструють швидке, але нерівномірне зростання, що супроводжується високим фінансовим тягарем для домогосподарств. Тренди свідчать і про поступову конвергенцію в напрямі посилення державного фінансування в окремих країнах, і про посилення приватизації або зростання навантаження на населення в інших (зокрема зростання частки витрат домогосподарств в Україні та на Мальті; збільшення приватної частки в Нідерландах). Такі фінансові моделі тісно корелюють із розривами в показниках справедливості та результативності: обмежене державне фінансування та високі прямі витрати домогосподарств асоціюються з гіршими результатами охорони здоров’я. Ми робимо висновок, що фінансові реформи — розширення бюджетного простору для охорони здоров’я, зниження частки прямих витрат населення, стабілізація державних інвестицій у галузь і поступове підвищення показників державних витрат на охорону здоров’я на душу населення в країнах з обмеженими ресурсами — є критично важливими для зміцнення стійкості та справедливості. Рекомендуємо посилення систем збирання фінансових даних і впровадження скоординованих, орієнтованих на справедливість політичних стратегій задля підтримки стійких та інклюзивних систем громадського здоров’я у Європі.