ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

Метою дослідження є наукове обґрунтування ролі доброчесності як принципу антикорупційної діяльності в публічному управлінні на основі порівняльного аналізу досвіду України та країн Європейського Союзу. Досліджено роль антикорупційної діяльності в публічному управлінні в системі запобігання та протидії корупції. У межах дослідження узагальнено теоретичні підходи до трактування доброчесності як інституційної та управлінської категорії, що поєднує етичні, правові й економічні складові. На основі використання міжнародних індикаторів якості врядування та Індексу сприйняття корупції проаналізовано взаємозв’язок між антикорупційною діяльністю та якістю публічного управління. Проведено порівняльний аналіз показників якості публічного управління в Україні та країнах Європейського Союзу за шістьма основними індикаторами Worldwide Governance Indicators: підзвітність і реалізація права голосу, ефективність діяльності урядових структур, політична стабільність, якість законодавства, верховенство права та контроль корупції, а також значення Індексу сприйняття корупції в Україні та країнах Європейського Союзу, – що дозволило згрупувати країни за спільними ознаками та виявити суттєві відмінності в антикорупційній діяльності, а також визначити групи країн-лідерів і аутсайдерів за показниками якості публічного управління й запобігання та протидії корупції.
Окрему увагу приділено дослідженню економіко-правових механізмів забезпечення боротьби з корупцією в царині публічного управління та публічних фінансів, зокрема механізмів бюджетної відповідальності, фінансового контролю, діяльності антикорупційних інституцій і цифрових інструментів управління публічними ресурсами. Установлено, що в Україні, попри наявність окремих позитивних зрушень, економіко-правові механізми антикорупційної діяльності залишаються недостатньо результативними, що негативно позначається на ефективності публічного управління. На основі отриманих результатів обґрунтовано пріоритетні напрями вдосконалення економіко-правового регулювання антикорупційних механізмів з урахуванням європейського досвіду.